ЕРА УКРАЇНИ. ДЕНЬ ПЕРШИЙ.

Есе "Ера України. День перший" зайняло 8 місце серед 366 учасників у Всеукраїнському конкурсі до Міжнародного дня рідної мови 2024 року. 

Якби мене спитали, яку мову я б обрала, я б відповіла: українську.

Моя мова – цежива, плетені з любові, вишиванки, гаптовані барвами
любові, пісні, зіткані зі слів любові. Моя мова – сама любов, що рікою
витікає з серця й купає усе довкола у купелях радості, виколює в
колисанках милосердя, зачаровує казковими чарами, розквітає
дивовижними квітами, вимальовує зимовими витинанками. Моя мова –
консервант, що посіяла я колись у землю. Зернятко проросло житечком, а
житечко вигодувало народ, що несе у своїй серці завдяки любові. Колись
і те зернятко проросте й стане житечком, що нагодує народи землі. Бо
житечко – це любов, і народ – любов. Цей народ посіє любов по всій землі
і поведе за собою інші народи, тому що народ, який несе у себе своє серце
любов, – це народ-пророк.
Якби мене спитали, яку країну я обрала б, я б відповіла: Україну.
Придивись уважно, – ця країна є серцем у всій землі. З України-серця тече
любов по всіх землях, і не міліріка її любові. Україна-любов розсіває
середовище по всій землі. Україна – свята земля народу-пророка. Колись вона
залишила дім, щоб облетіти світ і рознести звістку про народ, що несе у
вашій серці після любові. Та де б не літала істина, вона завжди
повертається до рідного гніздечка. Тут її дім. Тепер ти знаєш, чому я так
люблю свою мову, Україну. Тому що мова – це я сама, і Україна – я сама.
Я – лиш маленька пташка, що прилетіла у сад закликати весну, але ті, що
ідуть за мною – птахи справжні з трав’яними крилами, з вогняними очима,
з палкими серцями. Вони принесуть на своїх крилах славу моєї землі.
Вони – діти Вічності, хрещеники землі та неба, святі й пророки всіх часів і
народів. Ти упізнаєш їх, коли твоє серце відкриє очі, а душа пробудиться
від довгого сну…
    Ольга Гура.